І ще одне питання хвилювало Землю: де спуститься міжпланетний корабель? Московський і Пекінський інститути міжпланетних сполучень опублікували спільне комюніке, в якому говорилося, що місце спуску остаточно ще не визначено. Могли бути два варіанти.

Якщо академіку Риндіну вдасться загальмувати рух астроплана, спуск буде можливим на Азовському морі. Коли ж гальмування буде утруднене, тоді посадочна швидкість буде надто великою і для зниження доведеться обрати океанські простори. Все це з’ясується тоді, коли поновиться радіозв’язок з “Венерою-1”, коли астроплан опиниться у безпосередній близькості до Землі.

Людство чекало…

І в цьому напруженому чеканні Землю наче блискавка облетіло перше повідомлення, передане потужною московською радіостанцією, яке сповіщало:

— Кримська обсерваторія виявила в просторі міжпланетний корабель “Венера-1”! Астроплан наближається до Землі! За обчисленнями обсерваторії — він через дванадцять днів зможе розпочати кругове гальмування, облітаючи Землю по еліпсах!

І на протязі всіх тих дванадцяти діб не було на земній кулі людини, яка не вдивлялася б ночами в зоряне небо, намагаючись відшукати там нову крихітну іскорку — корабель академіка Риндіна. Втім, природно, всі такі намагання були даремними, побачити астроплан неозброєним оком було неможливо. Це знали всі — і все ж таки наполегливо вдивлялися в небо: а може, пощастить помітити?..

Минали дні й ночі. Московське радіо передавало тепер короткі бюлетені:

— Міжпланетний корабель “Венера-1” наближається. Його можна спостерігати вже через звичайні телескопи!

— Від експедиції одержано першу після обриву радіозв’язку радіограму. Академік Риндін сповіщає, що екіпаж астроплана почуває себе добре. Ультразолоте вкриття інфрарадію від впливу космічного проміння цілком виправдало себе!

— Земні пости керування встановили контроль над двигунами астроплана. Академіку Риндіну лишається тепер тільки керувати під час спуску парашутним устроєм!

— Провідний астроном Кримської обсерваторії, доктор математичних наук Олена Костянтинівна Рижко, яка провадить постійні спостереження за рухом “Венери-1”, висловлює припущення, що астроплан зможе погасити швидкість у достатній мірі для того, щоб знизитися на Азовському морі!

У цьому комюніке була одна особливість, зрозуміла всім: за наближенням міжпланетного корабля стежила з допомогою потужного телескопа матір тієї самої дівчини, яка несподівано появилася в астроплані. А хіба ж не про Галину Рижко було стільки безконечних розмов і сперечань з того самого моменту, коли на Землі стало відомо з радіограми академіка Риндіна про її появу, яка так вразила експедицію?..

Нове повідомлення:

— Астроплан “Венера-1” перебуває поблизу Землі! Він розпочав гальмування і робить тепер перший еліпс навколо земної кулі, гальмуючи швидкість за допомогою тертя в земній атмосфері. Міжпланетний корабель можна бачити, користуючись найпростішими приладами, як, наприклад, добрий бінокль, — у нічний час у такі години…

Радіо сповіщало про години, коли астроплан наближався до Землі, описуючи навколо неї еліпси. Тепер “Венеру-1” бачили десятки й сотні тисяч спостерігачів.

Далеко-далеко в небі, серед мерехтливих зірок, рухалася блискуча іскорка. Вона повільно пропливала небозводом. Поблизу обрію її помітити було майже неможливо. Потім вона починала підійматися — і ставала дедалі яскравішою. А потім крихітна іскорка опускалася в протилежній стороні небозводу, поступово меркла і, гублячися в димці, зникала зовсім перед тим, як сховатися за лінією обрію аж до наступного свого з’явлення.

Міжпланетний корабель зменшував швидкість. Його еліпси скорочувалися. І настав день, коли радіо сповістило:

— “Венера-1”, керована академіком Риндіним, погасила швидкість до потрібних норм. Остаточно вирішено, що астроплан знизиться на Азовському морі. Урочиста зустріч експедиції академіка Риндіна відбудеться в Ахтарському лимані, трохи вище сорок шостої паралелі, вздовж якої буде знижуватися корабель, у середу, об одинадцятій годині ранку!

Ані поїзди, ані гігантські експресні ракетоплани не в змозі були вмістити тисячі й тисячі захоплених людей, які поспішали до середи опинитися якщо не в самому містечку Приморсько-Ахтарському, куди мусив підійти астроплан, то бодай в районі Ахтарського лиману, звідки можна було спостерігати наближення астроплана. Шляхи були вкриті безперервними потоками автомобілів. Здавалося, вся радянська країна прийшла в рух і прямувала до тихих берегів лиману. Люди мчали сюди з усіх кінців.

Своїх представників надсилали Сибір, Середня Азія, Хабаровськ і Камчатка. Стратосферні ракетоплани привозили гостей з Китаю, Кореї, Індії, Югославії, Польщі, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини. їхали вчені й журналісти з країн Європи, Азії, Америки, Африки і Австралії, які поспішали, щоб бути присутніми під час події, яка хвилювала весь світ.

Ранкове сонце, визирнувши з-за моря, здивувалося: ніколи ще не доводилося йому бачити на спокійних і тихих берегах Ахтарського лиману такого пожвавлення! Береги змінили свій звичайний вигляд. Не було видно ані золотавого піску, ані зеленої трави, — безкраї натовпи людей закрили все.

У чистому синьому небі не залишилося жодної хмаринки, — свіжий вітер відігнав їх вночі на південь. Сяюче радісне сонце неквапливо підіймалося вище й вище над сріблястою поверхнею моря. Заспокоївся і вітер; хвилі з легким шумом косою чередою набігали на берег і залишали на піску вологі широкі сліди.

Усі знали, що астроплан уже розпочав зниження. Але де ж він? “Венера-1” мала показатися із західної сторони небозводу, з боку далекого, схованого за обрієм Сиваша. Десятки тисяч біноклів жадібно вдивлялися в голубий небосхил.

Втім, у прозорому небі не було видно нічого.

— Де ж астроплан?..

Крізь гул багатотисячного натовпу долинув звук сирени, встановленої на вишці в Приморсько-Ахтарському. Цей довгожданий сигнал був зрозумілий всім: міжпланетний корабель помічений в небі!

— Де ж він? Де?

Минуло лише кілька секунд — і біля самого обрію, далеко-далеко в небі з’явилася ледве помітна темна рисочка. Вона наче повисла в прозорій синяві на якусь мить — і враз почала підійматися. Вище й вище, ніби сковзалася по прозорій перекинутій чаші неба. Здавалося, що ця малесенька рисочка ось-ось зникне, розчиниться в сяючій синяві. Проте ні, вона помітно збільшувалася, вона наближалася!

Рисочка завершила свій уявлюваний підйом небозводом. Вона тепер явно змінила напрям і мчала немовби під кутом, вниз до поверхні моря. От уже видно, що це не рисочка, а загострена сигарка. Астроплан, астроплан, це він!

І слідом за ним тягнуться кілька зовсім маленьких темних трикутничків. Так, це — викинуті астропланом конічні парашути, за їх допомогою корабель уповільнює свою швидкість, гальмує в повітрі.

Астроплан зростав прямо на очах. Ще мить — і він косо промайнув у повітрі і зарився носом у хвилі, зник під поверхнею моря, як стріла, випущена з лука. Високі сплески вказували місце, в якому міжпланетний корабель поринув у море.

Ці сплески відвернули увагу спостерігачів, — а астроплан тим часом встиг уже знову виринути з-під води і швидко плив в напрямі до берега, погойдуючись на хвилях. Від нього здіймалися хмари білої пари, він цілком був оповитий ними. Вода скипала навколо його металічного корпусу, який розжарився від тертя в атмосфері.

Астроплан описував на поверхні моря широке півколо, весь час уповільнюючи свою швидкість. Він наближався до Приморсько-Ахтарського, пропливаючи повз усіяні людьми береги. Повільніше, повільніше — і ось він зовсім спинився. Його відділяло від берега не більше ста метрів.

Гримнула музика. Проте її звуки заглушила буря радісних вигуків, привітань, оплесків, якими люди зустрічали перший в світі пасажирський космічний корабель, що повернувся з далекої подорожі.

У верхній частині астроплана відчинився люк. Зараз, зараз з нього вийдуть учасники експедиції!

Втім, з люка ніхто не з’являвся. Люди на березі завмерли в напруженому чеканні. Одразу стало так тихо, що звуки оркестру здалися вже неймовірно гучними. Лише хвилі плюскотіли біля величезного металічного тіла астроплана. Чому ніхто не виходить з корабля?..

Проте ось з відчиненого люка астроплана висунулася тонка мачта. Вона підносилася вище й вище. Широке червоне полотнище повільно пропливло вгору вздовж мачти. Над астропланом розгорнувся червоний прапор з золотими серпом і молотом. Він переможно маяв у повітрі як вітання Батьківщині від мандрівників, що повернулися з глибин світового океану.